Корзина
353 отзыва
Заказ препаратов 0665789508 Консультация ветврача 0505301788Заказать препараты
Ендометрит кобил.
УкраинаСумская областьАхтыркаул. Батюка 36 А
+380665789508
+380
66
578-95-08
+380
50
530-17-88
Ветеринарные препараты и кормовые добавки от ветаптеки Захарченко О.В.
Корзина

Ендометрит кобил.

Ендометрит кобил.

Гострий і хронічний ендометрит являються актуальними чинниками зниження плідності у кобил.

 

На сьогодні у медицині коней використовується наступна класифікація ендометритів:

 

  •  Персистентний коїтус-індукований ендометрит
  •  Венеричний ендометрит
  •  Хронічний інфільтративний/інфекційний ендометрит
  •  Ендометріоз (хронічний дегенеративний ендометрит)

 

Практичні аспекти розведення сприйнятливих кобил.

Одна з головних перешкод для отримання макси­мальної кількості живих і здорових лошат від кобили - сприйнятливість до персистентного гострого ендо­метриту. Запліднення (природне або штучне) викли­кає негайну запальну реакцію з боку матки кобили. Це фізіологічна реакція на чужорідний матеріал (бак­терії, сперматозоїди, сім'яна рідина або клітинний дебрис), спрямована на виведення надлишків спер­ми, сім'яної рідини і дебрису з матки перед міграцією ембріона з яйцепровода в порожнину матки на 5-6-й день після запліднення. Дослідження вчених показали, що інтен­сивність реакції залежала від концентрації і/або об’єму сперми, причому заморожена концентрована сперма викликає сильнішу реакцію матки, ніж свіжа або розбавлена.

У більшості кобил запальна фаза відбувається про­тягом 1-2-ї доби. Проте у кобил, сприйнятливих до коїтус-індукованого ендометриту, є тенденція до аку­муляції рідини в матці в результаті зниженого виведен­ня продуктів запалення.

Зменшена скоротлива здатність міометрію, зниже­ний лімфоток, збільшена, дуже розтягнута матка і не­

достатність функції шийки сприяють виникненню пер­систентного коїтус-індукованого ендометриту. Зниження активності міометрію і захисних функцій ендометрію корелюють з віком і здатністю до діто­родіння, і саме тому кобили старшого віку, які багато­разово народжували лошат, частіше страждають від коїтус-індукованого ендометриту, ніж молоді тварини. З іншого боку, дуже туга, не розслаблена шийка матки старших кобил, які досі не використовувалися для роз­ведення, в майбутньому сприятиме післяродовому ен­дометриту. Дуже часто власники таких тварин помилково вважають, що здатність до запліднення у цих кобил аналогічна молодим особи­нам, проте це далеко не так. Такі кобили належать до групи ризику і вважаються схильними до ендометриту, а тому повинні відповідно обслуговуватися.

Субфертильність (зниження плідності) викликана створенням непридатного для розвитку зародка внут­рішнього середовища матки. В деяких випадках ендо­метрит викликає передчасне виділення ПГ, що призво­дить до ранньої регресії жовтого тіла, різкого зниження рівня прогестерону і раннього повернення до еструсу.

Кобила, в анамнезі якої зафіксовані випадки накопичення значних кількостей рідини (глибиною до декількох см.) в порожнині матки, на думку автора підлягає ветеринарному обслуговуванню за наступ­ним протоколом:

  •  гігієна

Дотримання правил гігієни при пологах дуже важ­ливе: кобила повинна бути ретельно обстежена після пологів на предмет наявності родової травми, яка мо­же порушити фізіологічний бар'єр матки.

Гінекологічне обстеження, особливо піхви, повинне виконуватися по максимуму асептично.

Результати дослідження мазків і змивів повинні бу­ти готові до початку еструсу. Ретельне гінекологічне обстеження шийки може виявити фіброз, рани або спайки, які необхідно ліквідувати до злучки. Оскільки повітря в піхві може викликати роздратування слизової оболонки, його виганяють шляхом натискання донизу на вентральну стінку прямої кишки per rectum.

Перед пологами проводиться бинтування хвоста і миття зовнішніх статевих органів та промежини чис­тою водою (краще всього з розпилюючої насадки, яка замінить поливання з відра).

  •  правильний вибір часу злучки

Спаровування повинне відбутися в оптимальний час якомога ближче до овуляції (у найбільш проблем­них кобил - за 1-2 дні перед), а кількість злучок за період охоти повинна бути скорочене до однієї. Це оз­начає, що кобили повинні знаходитися під постійним серійним обстеженням (щодня) і моніторингом пе­ребігу еструсу шляхом ректальної пальпації і УЗД. Ос­новна мета такого моніторингу - переконатися, що у кобили є нормальні зрілі фолікули. В деяких випадках показаний хоріонічний гонадотропін.

Для того щоб полегшити прогнозування овуляції в майбутньому, кобилу не слід спаровувати до початку регулярних циклів. Ймовірно, що використання штуч­ного запліднення - хороший спосіб зменшити (але не нівелювати) вірогідність післяпарувального ендомет­риту.

За умов природного спаровування, якомога раніше перед злучкою в матку інстилюють розчинник сперми з антибіотиком.

  •  УЗД матки

Застосування УЗД для детекції внутрішньоматочної рідини до і після злучки.

Наявність вільної рідини в матці до злучки прямо вказує на схильність до персистентного ендометриту.

Внутрішньоматочна рідина за ехогенністю роз­поділяється на чотири класи від І до IV. Чим вища ехо- генність рідини, тим вірогідніший вміст в ній лейко­цитів. Проте в деяких випадках рідина може здаватися відносно анехогенною, тому для інтерпретації резуль­татів необхідний досвід і висока точність обстеження. Концентрований густий гній може бути гіперехогенним, а тому його можуть навіть не детектувати як

внутрішньо маточну рідину. Можливі ситуації, коли ре­альний стан рідини не відповідає її ультразвуковій кар­тині.

У кобил, схильних до післяпарувального ендомет­риту, акумуляція рідини в матці може спостерігатися і через 12 годин після злучки, навіть якщо результати цитологічного і бактеріологічного досліджень перед злучкою були негативними.

 

Схема лікування.

Лікувальні заходи перед злучкою:

На даний час відомо, що навіть вільна від нейт­рофілів рідина, що накопичується в порожнині матки перед злучкою, за відсутності лікування знижує вірогідність запліднення.

Це відбувається тому, що рідина служить живиль­ним середовищем для бактерій, які потрапляють під час злучки, розмножуються і виділяють сперміцидні компоненти. Загалом, якщо під час еструсу глибина рідини в матці перевищує 1 см, бажано позбутися її перед заплідненням, використовуючи окситоцин в дозі 20-25 МО в/в болюсом. Якщо застосовувати більше 25 МО, то це не принесе ніяких перева. Для впевненості, що вве­дення окситоцину не вплине на транспорт сперми в матку і яйцепроводи, не слід призначати препарат безпосередньо або відразу після запліднення. Пе­реконайтеся, що матка стала вільною від рідини за допомогою УЗД. Якщо вона все ще візуалізується, повторіть введення окситоцину і, можливо, розшир­те шийку пальцями.

Якщо глибина рідини в матці перевищує 2 см, слід провести лаваж матки стерильним ФР. Загалом, слід по можливості уникати застосування антибіотиків пе­ред злучкою із-за їх потенційної подразнюючої і/або сперміцидної дії.

Спаровування краще всього проводити за 1-2 дні до очікуваного часу овуляції. За нашим досвідом, більшість сперматозоїдів жеребця життєздатні щонай­менше 48-72 год. після злучки. Раннє спаровування дасть більше часу для дренажу рідини через відкриту під час охоти шийку і активізацію при­родної резистентності статевих шляхів. Також резер­вується достатньо часу для промивання матки якраз перед овуляцією (за потреби). Хоча проведення лаважу матки можливе і після овуляції (у практиці зазвичай виконується на 1-3-й день після овуляції), воно може бути дещо ускладненим, оскільки шийка матки почи­нає закриватися. Більш того, внаслідок збільшення рівня циркулюючого прогестерону, резистентність статевих шляхів знижується (збільшується ризик кон­тамінації матки), а утеротонічний ефект окситоцину знижується. Таким чином, лікування ендометриту кра­ще проводити до овуляції.

Лікувальні заходи після злучки:

Лікування сприйнятливих кобил в іде­алі проводять протягом 24 год. після злучки. Принцип лікування: чим довше чужорідні агенти знаходяться в матці, тим більше накопичується нейтрофілів, тож своєчасне лікування значно підвищує шанси успішно­го запліднення. Починаючи з чоти­рьох годин після злучки, протягом яких сперматозоїди необхідні для запліднення знаходяться в яйцепрово­дах, і до 5-6 дня, допоки ембріон не помістився в мат­ку, можна проводити певні лікувальні заходи, проте краще уникати будь-яких втручань в мат­ку за два дні до овуляції.

Лікування включає ранній післяпарувальний лаваж в комплексі з внутрішньовенним введенням окситоци- ну і внутрішньоматочною інфузією антибіотиків широ­кого спектру дії.

 

Лаваж матки.

Для оцінки об'єму і ехогенності вмісту матки на­ступного дня після злучки проводять ультразвукове дослідження. Якщо глибина рідини менше 2 см, здійснюють лаваж з 1 -3 л підігрітого до 42°С забуфе- реного, стерильного фізіологічного розчину.

Мета лаважу:

  •  вимивання внутрішньоматкової рідини і запаль­ного дебрису, який впливає на функцію нейтрофілів і ефективність антибіотиків;
  •  стимуляція скоротливої активності матки;
  •  стимуляція нових пулів нейтрофілів шляхом ме­ханічного подразнення матки.

 

 Фізіологічний розчин вливається без напору, в об'ємі 1 літр за один раз. В результаті промивання можна отримати інформацію про характер рідини, що міститься в матці. Лаваж по­вторюють до тих пір, поки рідина, що витікає не буде чистою. В більшості випадків промивальна рідина по­трапляє навіть в роги, без застосування ректального масажу. Система для промивання повинна бути закри­тою, для запобігання потрапляння повітря через кате­тер. Важливо упевнитися в тому, що об'єм рідини, що потрапив в матку, еквівалентний виведеному (підтвер­джується УЗД).

Якщо глибина рідини в матці перевищує 2 см, рішення щодо проведення лаважу, повинне виходити з клінічного досвіду.

 

Окситоцин.

Під час лаважу для стимуляції скорочень матки внутрішньовенно вводять окситоцин в дозі 25 МО. У випадках недостатньої релаксації шийки, показане пальпаторне її розширення за умов дотримання пра­вил асептики. Дія окситоцину на міометрій матки до­бре вивчена: вона може бути як прямою, так і непря­мою - через виділення простагландинів. До переваг окситоцину відносять здатність знижувати інгібіцію кліренсу матки від фенілбутазону. Фенілбутазон пригнічує синтез простагландинів і, як показали дослідження, виведення його з матки у нормальних здорових самок уповільнене. Фенілбутазон часто застосовується нежеребим ко­билам при ламініті, тож окситоцин забезпечує кра­ще, ніж аналоги простагландинів, виділення його з матки. Кобили, які вважаються здоровими за основ­ними репродуктивними показниками, за умов вве­дення їм фенілбутазону повинні обов’язково отриму­вати окситоцин після злучки.

В подальшому окситоцин вводять за потреби в дозі 25 МО внтурішньом'язово кожні 4-6 годин. У кобил з лімфостазом, доцільно застосовувати аналоги про­стагландину (наприклад, клопростенол в дозі 500 мкг в/м) на фоні введення окситоцину.

Клопростенол викликає скорочення матки, проте, дещо повільніше, ніж окситоцин, але впродовж три­валішого часу (5 год. в порівнянні з 45 хв у окситоцину). Клопростенол не по­винен вводитися пізніше 48 год. після овуляції, так як можлива передчасна індукція регресії жовтого тіла.

 

Внутрішньоматочне введення антибіотиків.

У доповнення до описаних вище заходів прово­диться інстиляція невеликого об’єму (40 - 100 мл) во­дорозчинних, не подразнюючих антибіотиків широкого спектру дії, наприклад неоміцину сульфату - 1 г; поліміксину В - 40000 МО, фурантадону - 600 мг) і кри­сталічного бензилпеніциліну (5 млн. ОД) або -1 г цефтіофуру. Інстиляцію проводять за допомогою сте­рильного катетера через шийку в матку. Доцільно вво­дити невеликі об'єми, за виключенням кобил старшого віку, які багаторазово народжували, - вони потребують більших об'ємів (до 80 мл), щоб забезпечити покриття всієї матки.

 

Кобил досліджують наступного дня і за потреби по­вторюють введення окситоцину (якщо рідина ще зали­шається). Повторне введення антибіотиків і лаваж про­водять рідко через ризик можливої контамінації. Оцінка стану матки після злучки важлива, але досить трудомістка процедура, і тому іноді може проводитися в недостатньо повному об'ємі.

Важливо, що лікування планують відносно часу злучки, а не овуляції. Дуже часто у минулому вете­ринарні лікарі не починали лікування до настання овуляції, що сприяло накопиченню значних кількос­тей рідини і розвитку бактерій в геометричній про­гресії.

На проведення планового лікування кобил, схиль­них до персистентного ендометриту після злучки впливають фінансові фактори або проблеми, пов'язані з витратами часу у заводчика.

Результати опублікованих клінічних досліджень, а також багаторічний досвід польових випробувань на великій кількості кобил підтвердив ефективність навіть однократного післяпарувального лікування ендометриту. Проте, не дивлячись на очевидне збільшення плідності, потрібно уточнити які ж ще причини окрім економічних, можуть привести до не­хтування таким лікуванням у всього поголів'я кобил. Введення антибіотиків в матку у жодному випадку не повинне викликати формування стійких форм мікро­організмів або розвиток грибкової інфекції. В будьякому випадку, завжди слід дотримуватися загаль­ноприйнятих правил обслуговування тварин. Ліку­вання після злучки у жодному випадку не може замінити хороше утримання і правильний підхід до кожної кобили.

У які терміни починати лікування або спаровуван­ня сприйнятливих кобил - ці деталі не підлягають узагальненню. Приймати рішення про лікування або спаровування тварини слід ґрунтуючись на конкрет­ному клінічному досвіді, із урахуванням анамнестич­них даних і результатів клінічних і лабораторних досліджень.

Лікування венеричних захворювань

Всі кобили, які підозрюються в наявності венерич­ного захворювання, повинні тимчасово виключатися з розведення. Статус «носій» надають тварині, у якої за відсутності клінічних ознак відповідну мікрофлору вдається виділити зі змивів клітора. Для кобил з інфекціями матки характерні неплідність, витікання із статевих органів і т. д.

У випадках інфекції клітора або присінку потрібне місцеве лікування, яке полягає в промиванні і очистці поверхні органу хлоргексидином за допомогою спеціального хірургічного шкребка (для Pseudomonas краще використовувати повідон-йод). При виявленні Т.equigenitalis після промивання нано­сять 0,2 % мазь нітрофуразону, для Р.aeruginosa і К.pneumoniae - 0,3 % гентаміциновий крем і/або 1 % розчин нітрату срібла.  Pseudomonas також чутливі до дії кислот (розчини оцтової або соляної кислот (10 мл 38 % соляної кислоти розчиняють в чотирьох літрах води), а Klebsiella - до лугів (1 % натрію гіпо­хлорит, 40 мл 5,25 % натрію гіпохлориту на 4 л води). Все ці патогени, особливо Р. aeruginosa, важ­ко елімінуються з клітора, так що в деяких випадках проводять кліторальну синусотомію або клітеротомію. Культура мікроорганізмів-симбіонтів, представників нормальної кліторальної флори, пригнічує вене­ричні патогени, і зазвичай застосовується місцево після лікування антибіотиками. Підтвердження успішного лікування - триразовий негативний ре­зультат діагностичних висівів з клітора з тижневими інтервалами.

Інфекції матки можна лікувати промиванням вели­кими кількостями стерильного фізіологічного розчи­ну (3-6 літрів) до тих пір, поки не буде витікати чиста рідина, протягом 3-5 днів, потім внутрішньоматочно антибіотики (при інфекції Т.equigenitalis - крис­талічний бензилпеніцилін; 1 г неоміцину сульфату, 40000 ОД поліміксину В сульфату і 600 мг фурантоїну) в 100 мл стерильної води, або 1 г цефтіофуру натрію в 40-60 мл стерильної води; для Р. aeruginosa і К. pneumoniae - ампіцилін і гентаміцин) протягом 5-7 днів. Автор рекомендує 2 г гентаміцину сульфату в 50 мл забуференої стерильної води. Слід зазначити, що деякі антибіотики (амікацин і гентаміцин) здатні пригнічувати фагоцитоз, відповідно їх не при­значають за відсутності прямих показань. Рідше в процес втягуються сечовивідні шляхи, що вимагає системної антибіотикотерапії. Підтвердження успішного лікування - триразовий негативний ре­зультат діагностичних висівів з клітора з тижневими інтервалами.

 

Лікування хронічного інфільтративного (інфекційного) ендометриту.

Інфільтративний ендометрит (ІЕ) частіше виявля­ють у кобил старшої вікової групи, які вже неодноразо­во народжували лошат. У таких тварин спостерігається порушення природної резистентності матки, що доз­воляє нормальній генітальній мікрофлорі контамінувати матку і провокувати хронічний персистентний ендо­метрит. Більшість ветеринарів при лікуванні ІЕ відда­ють перевагу тим же методам, що і при гострому ендо­метриті (хоча в дійсності потрібне агресивніше і три­валіше лікування).

Як правило, кобилам під час еструсу внутрішньоматочно інстилюють водні розчини або суспензії відповідних антибіотиків. Такий метод є більш ви­правданим, ніж системна антибіотикотерапія, оскільки процес має локальний характер. Системна і локальна антибіотикотерапія потрібні лише за деяких обставин. Дуже бажано, щоб вибір антибіотика для локального застосування ґрунтувався на результатах визначення чутливості до антибіотику.  Якщо це неможливо, застосовується комбінація препаратів широкого спе­ктру, що особливо важливо при комбінації аеробної і анаеробної флори. Кількість обробок варіює в кожно­му індивідуальному випадку, проте при щоденних об­робках на фоні введення окситоцину протягом п'яти днів під час еструса, зазвичай досягають позитивних результатів. Для інстиляції можна використовувати цервікальні катетери малого діаметру або інші при­стосування, хоча при цьому існує ризик висхідного розповсюдження інфекції. Успіх лікування підтверд­жується за допомогою УЗД на предмет виявлення за­лишків внутрішньоматочної рідини та за результата­ми висіву на живильні середовища.

У доповнення до цього, повторні введення простаг­ландину Р2а підвищують швидкість дозрівання фолікулів, що додає ефекту такій терапії. Також це ско­рочує функціонування жовтого тіла, прогестерон якого підвищує сприйнятливість матки до інфекції. Важливо також враховувати чинники, що сприяють виникненню персистентного ендометриту, наприклад, дефекти розвитку вульви.

 

Грибкові інфекції.

Ендометрити грибкової етіології не такі поширені, як бактерійні, проте їх завжди включають до списку диференційних діагнозів. У тварин, хворих на ендомет­рит грибкової етіології в анамнезі присутні нормальні або порушені статеві цикли, безпліддя, аборти, за­тримка плідних оболонок; таким тваринам у минулому неодноразово внутрішньоматочно вводили антибіоти­ки. Найбільш поширеним етіологічним агентом вва­жається Candida ablicans. Діагноз ґрунтується на при­сутності структурних елементів гриба і клітин запален­ня в мазках ендометрію. Мазки фарбують методом «Diff-kwik» і досліджують при збільшенні 1x400. Еле­менти грибів також виявляються в біоптатах ендо­метрію при фарбуванні метенаміном срібла за Giomori або методом PAS.

Культивування утруднене через низьку кількість збудника і значну тривалість інкубування. Зазвичай ви­користовують живильні середовища Сабуро.

Грибкові ендометрити погано піддаються лікуванню, можуть рецидивувати (особливо хронічні або глибокі). Застосовують лаваж матки - 2-3 л теплого фізіологічно­го розчину (або 1 -2 % перексиду водню, якщо виявлені казеозні маси), далі - обробки повідон-йодом (1-2 % розчин, 1р./24 год., протягом п'яти днів); ністатином (200000 - 500000 ОД/24 год., протягом п’яти днів) або клотримазол (400-600 мг/24 год. протягом 12 днів), проте ефект обмежений. Іноді непоганий ефект дося­гався після промивання матки розчинами винної або оцтової кислот, які забезпечували зміну рН в матці.

Прогноз щодо збереження плідності - поганий. Як­що успішного результату не досягнуто після трьох спроб лікування, то шансів на успіх залишається неба­гато.

Вважається, що нормальна, здорова матка мо­же елімінувати мікоз; проте, якщо навіть мікоз успішно виліковується, то кобилу відносять до групи сприйнят­ливих.

 

Ендометріоз

Кеnnеу (1993) на Першому Міжнародному сим­позіумі по ендометріозу кобил стверджував, що термін «ендометріоз» не повинен застосуються для назви хронічних дегенеративних змін, пов'язаних з віком і старінням. Старий термін «хронічний дегенеративні ендометрит” замінили на «ендометріоз». Це збірний термін для опису широкого ряду дегенеративних змін (у залозах, фіброз або надмірне розширення лімфа­тичних лакун), підтверджується біопсією.

  •  У кобил до 9-річного віку не буває ендометріозу.
  •  9-13-річні - помірний ендометріоз, 90% рівень плідності (дуже мало гландулярних гнізд, фіброзні зміни мінімальні).
  •  13-17-річні - середній ендометріоз, 70% плід­ності (2-4 гляндулярних гнізда; фіброз, поглиблення лімфатичних лакун).
  •  17 років і старше - важкий ендометріоз, менше 10% плідності (5 гландулярних гнізд, поширені за­пальні зміни).

Лікування утруднене. Є повідомлення про підви­щення плідності після кюретажа ендометрія. При за­стосовуванні механічних і хімічних агентів (концент­рований повідон-йодисті препарати і гас), спосте­рігався некроз ендометрію. Крім сумнівної ефектив­ності, таке лікування викликає необоротні пошкод­ження (спайки), тому його слід уникати. Для скоро­чення розміру лімфатичних лакун і всієї матки рекомендується повторний лаваж з 2-3 л гарячого (біля 50°С) стерильного фізрозчину. Взагалі, прогноз щодо збереження плідності залишається поганим, які б методи лікування не застосовувалися.

 

Д-р Д. Нотенбелт, Ліверпульський Університет

Предыдущие статьи