Корзина
353 отзыва
Заказ препаратов 0665789508 Консультация ветврача 0505301788Заказать препараты
Сучасні ветеринарні антибіотики.
УкраинаСумская областьАхтыркаул. Батюка 36 А
+380665789508
+380
66
578-95-08
+380
50
530-17-88
Ветеринарные препараты и кормовые добавки от ветаптеки Захарченко О.В.
Корзина

Сучасні ветеринарні антибіотики.

Сучасні ветеринарні антибіотики.

У даній статті охарактеризовано досвід застосування антибіотиків для лікування дрібних домашніх тварин, профілактики вторинних інфекцій після хірургічних втручань, а також спростовано ряд застарілих і невірних на даний час позицій щодо застосування антимікробних засобів.

Ми вважаємо, що основною метою застосування антибіотиків є знищення патогенних мікроорганізмів. Не дивлячись на те, що деякі препарати здатні певною мірою стимулювати неспецифічні фактори захисту ор­ганізму, на практиці цим можна знехтувати. Для стиму­ляції захисних сил організму існують більш ефективні специфічні препарати. На нашу думку, дія патогенної мікрофлори на організм тварини становить значно більшу загрозу порівняно з небезпекою побічних ефектів, пов'язаних з антибіотикотерапією. Оскільки жоден антибіотик не викликає клінічних проявів, подібних до дії бактерійних токсинів (лихоманка, за­гальне пригнічення, зміна картини крові і т. д.), призна­чення антимікробних препаратів з широким спектром дії показано в перші години захворювання.

Видуманий окремими ветеринарними лікарями поділ антибіотиків на «сильні» і «слабкі», «м'які» і «жорсткі» абсолютно безпідставний, у фармакології таких категорій не існує! Як і немає залежності між ток­сичністю антибіотика і спектром його дії. Так, амфотерицин В володіє вузьким спектром дії і високою ток­сичністю, а ципрофлоксацин володіє широким спект­ром дії і низькою токсичністю.

Хотілося б торкнутися теми комбінованого застосу­вання антибіотиків і обговорити шляхи введення і дози. Не секрет, що сучасна мікрофлора буває резистент­ною до різних груп антибіотиків. Ця стійкість не одна­кова, один і той же штам може бути несприйнятливий до дії одних груп препаратів і високочутливий до інших. Загальновідомо, що застосування антибіотиків слід починати з висіву мікрофлори на живильні середови­ща і визначення її чутливості до антибіотиків різних груп. Але оскільки дослідження займають значний час, часто критичний для пацієнта, на практиці доводиться починати лікування невідкладно. На нашу думку, у всіх випадках слід віддавати перевагу препаратам з шир­шим спектром дії і якнайменш токсичним. Важливим моментом є локалізація патологічного осередку і, як наслідок, наявність в ньому тієї або іншої мікрофлори, дані антибактеріального анамнезу - чи застосовували­ся антибіотики для лікування тварини (стійкість мікро­флори до пеніцилінів розвивається дуже швидко, а до цефалоспоринів – поволі). Слід пам'ятати про мож­ливість токсичних проявів деяких груп антимікробних препаратів, наприклад, висока токсичність аміноглікозидів, стрептоміцину і левоміцетину вносить певні об­меження їх застосування в певних ситуаціях. Якщо вживаний антибіотик не дає бажаного ефекту протя­гом 1 -2 діб, потрібна його заміна.

 

Досвід застосування антибактеріальних препаратів різних груп у практиці

  1.  Препарати групи пеніциліну

Препарати групи пеніциліну застосовуються з 1929 р. За багаторічну історію застосування представники мікрофлори в своїй переважній більшості набули стійкості до дії цих препаратів завдяки мікробним фер­ментам - лактамазам. В першу чергу це відноситься до природних пеницилінів. На сьогоднішній день се­реднім спектром дії володіють тільки амінопеніциліни, широким, - так звані «захищені» пеніциліни. У нашій практиці ми повністю відмовилися від застосування природних пеніцилінів і обмежено вживаємо аміно­пеніциліни.

  1.  Препарати групи аміноглікозидів

Препарати цієї групи володіють середнім спектром дії, активніші відносно грамнегативної, менше - проти грампозитивної, і практично не впливають на анаероб­ну мікрофлору, чинять бактерицидну дію. У зв'язку з цим ми рідко використовуємо аміноглікозиди для монотерапії, частіше - у поєднанні з антибіотиками інших груп. Всі препарати цієї групи володіють ото- і нефротоксичністю різного ступеню. Ступінь токсичності за­лежить від препарату, способу і кратності введення. Добитися зниження токсичної дії аміноглікозидів мож­на шляхом місцевого застосування антибіотика, одно­разовим введенням добової дози або застосуванням аміноглікозидів третього покоління, наприклад, амікацину. Нефротоксичність посилюється при внутрішньо­венному введенні і сумісному застосуванні з петлевими діуретиками (фуросемід). З препаратів цієї групи як найбільш активний і найменш токсичний ми най­частіше використовуємо амікацин. Решта аміноглікозидів застосовується нами рідше.

  1.  Препарати групи лінкоміціну (лінкозаміни)

Препарати цієї групи активні щодо грам позитивної мікрофлори, деяких анаеробів і мікоплазм, на грамнегативні мікроорганізми не діють. У терапевтичних до­зах препарати діють бактеріостатично, механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікробними клітинами. Внаслідок того, що лінкоміцин володіє влас­тивістю накопичуватися в кістковій тканині, ми засто­совуємо його при лікуванні інфекційних уражень кісток і суглобів. В більшості випадків застосовувалися поєднання лінкоміцину і антибіотиків інших груп. При застосуванні лінкоміцину відзначалося декілька ви­падків мікозу, що піддавався лікуванню кетоконазолом. Лінкоміцину властива гепатотоксичність.

  1.  Фторхінолони

Це одна з найсучасніших груп антибіотиків з широ­ким спектром антибактеріальної активності. Вони ак­тивні як щодо грампозитивних, так і грамнегативних бактерій, проте малоефективні відносно анаеробів. Будучи нетоксичними і дуже ефективними препарата­ми, фторхінолони відіграють найважливішу роль у ліку­ванні важких, загрозливих життю, інфекцій. Недостат­ня активність препаратів цього ряду відносно ана­еробів легко компенсується застосуванням їх у поєднанні з метронідазолом, антибактеріальна дія якого спрямована на анаеробну мікрофлору. Така комбінація високоефективна при лікуванні важких за­хворювань.

Фторхінолони добре зарекомендували себе при лікуванні захворювань сечостатевої системи. За два роки в наший клініці проходило лікування більше п'яти­сот тварин з такими захворюваннями. У 80 % спос­терігалось поліпшення стану, скорочення часу лікуван­ня в порівнянні з курсом лікування іншими препарата­ми (ампіокс, нітроксолін, гентаміцин) як мінімум в два рази. Із застосуванням фторхінолонів проліковано більше тисячі тварин, причому із загальної кількості алергійну реакцію ми спостерігали лише у трьох собак, а у кішок такої не спостерігалося. У десяти випадках десятиразового передозування ципрофлоксацину (з вини господарів) токсичної дії не спостерігалося. Тва­рини видужували, кристалурії не спостерігалося. Комбінація ципрофлоксацин + метронідазол застосо­вувалася при гастроентеритах, після операцій на че­ревній і грудній порожнині, панкреатиті, перитоніті, септичних, флегмонозних процесах. В більшості ви­падків отримано високий терапевтичний ефект. У цу­ценят і котенят фторхінолони слід застосовувати з обережністю.

Антибіотики цефалоспоринового ряду

Цефалоспорини володіють широким спектром ан­тимікробної дії. Вони активні як щодо грампозитивних, так і грамнегативних мікроорганізмів. Багато ан­тибіотиків цефалоспоринового ряду високоактивні відносно анаеробів. Порівняно з антибіотиками групи пеніциліну всі цефалоспорини володіють високою стійкістю до лактамаз мікробної клітини, їм властива бактерицидна дія, що виражається у пригніченні біосинтезу клітинної мембрани бактерій. Цефалоспо­рини поділяються на чотири покоління.

У наший практиці застосовувалися наступні препа­рати: 

 

I  покоління: цефазолін. Препарат володіє середнім спектром дії. Не актив­ний відносно анаеробів і протея.

II покоління: цефамандол, цефуроксим.

Володіють широким спектром дії. Активні відносно

анаеробів і протея. Цефуроксим подібно лінкоміцину володіє властивістю накопичуватися в кістковій тка­нині і застосовується при лікуванні кісткових патологій.

III покоління: цефотаксим, цефоперазон, цефтази- дим, цефтизоксим, цефтриаксон.

Володіють широким спектром дії. Активні відносно анаеробів, протея.

 

Препарати II і III покоління вельми ефективні щодо лептоспір, що у поєднанні з їх низькою токсичністю вигідно відрізняє їх від стрептоміцину. При захворюванні спинного і головного мозку концент­рація цефуроксима досягає 88 % від концентрації в плазмі крові (для порівняння, у пеніциліну - 5 %). За нашими даними, перехресної стійкості між препарата­ми навіть одного покоління не спостерігається. Із за­стосуванням цефалоспоринів за 3 роки було проліко­вано більше трьох тисяч тварин, алергійних реакцій не відзначалося. Токсичної дії також не спостерігалося. Ми застосовували антибіотики цефалоспоринового ряду в більшості випадків, коли була необхідна ан- тибіотикотерапія - для лікування раневих інфекцій, гнійних ускладнень, абсцесів, флегмон. Застосування препаратів цефалоспоринового ряду II і III покоління іноді дозволяє навіть у разі відкритого перелому після хірургічної репозиції зашивати рану м'яких тканин на­глухо, з мінімальним ризиком остеомієліту і гнійних ус­кладнень. Після операцій на черевній порожнині, навіть у випадках інфікування, застосування цефалос­поринів в адекватних дозах виявилося дуже ефектив­ним. Поширена серед частини ветлікарів думка про те, що після застосування клафорану інші антибіотики не­ефективні, на нашу думку, безпідставна. Ми можемо навести ряд прикладів (близько 80 випадків), коли після малоефективного застосування клафорану за­стосування цефалоспоринів II і III покоління виявляло­ся ефективнішим.

 

Антибіотики інших груп

Окрім антибіотиків перерахованих груп, нами за­стосовуються:

Антибіотики цієї групи володіють середнім спект­ром антимікробної активності і бактеріостатичною дією. Вони активні відносно грампозитивних мікроор­ганізмів, мікоплазм і простійших.

Активний відносно хламідій, мікоплазм і рикетсій.

  •  метронідазол у поєднанні з антибіотиками інших груп;
  •  ванкоміцин (накопичується в кістковій тканині, ефективний відносно S.aureus, зокрема щодо штамів, стійких до метициліну);
  •  стрептоміцин;
  •  нітроксолін.

Від застосування нітрофуранів і сульфаніламідів (бісептол) ми відмовились, зважаючи на відсутність у них відчутного антимікробного ефекту.

 

Клінічні випадки застосування антибіотиків

  1.  До клініки надійшов собака породи стафордширский тер’єр, віком 5 років, з дводенною кусаною раною зап'ястку. При рентгенологічному дослідженні виявле­но пошкодження окістя в проксимальному відділі про­меневої кістки. Ознак періоститу виявлено не було. Тварині призначено 10-денний курс антибіотиків: це­фотаксим 1,0 г - 2 р./день у вигляді циркулярної бло­кади зап’ястку, лінкоміцин 1 мл. - 2 р./день внутрішньом'язово. Після курсу лікування наступило клінічне одужання. Проте через місяць власники собаки звер­нулися в клініку з приводу кульгавості. Тварина не спи­ралася на лапу, у області зап'ястку спостерігався на­бряк і болісність. На рентгенівському знімку виразно виявилися ознаки періоститу. Був призначений повтор­ний курс антибіотиків: цефуроксим 750 мг - 2 р./день у вигляді циркулярної блокади зап'ястку, протягом 14 днів. Після проведеного курсу спостереження за твари­ною велося протягом року. Рецидивів захворювання не було. В даному випадку була проведена заміна цефалоспорину III покоління на цефалоспорин II покоління. Явищ дисбактеріозу не спостерігалося.
  2.  Собака породи мастино-неаполітано, віком 5 років, надійшла до клініки з сильною задишкою, до звернення в клініку тварина отримувала ципрофлоксацин по 500 мг 2 р./день всередину. Після проведення рентгенологічного дослідження, аускультації був по­ставлений діагноз - пневмонія. Біохімічне дослідження крові показало збільшення АЛТ і АСТ більш, ніж в 8 разів, також був підвищений білірубін. Собаці було призначено відповідне лікування. У якості антимікроб­ного засобу призначили цефтриаксон в дозі 1 гр. 2 р./день внутрішньовенно. Через 4 доби лікування відзначено зниження АЛТ і АСТ у 3 рази в порівнянні з первинними значеннями і практичну нормалізацію ре­шти показників. Курс лікування антибіотиками продов­жувався 10 днів. Цей приклад показує низьку ток­сичність і ефективність цефтриаксону.

На підставі відомих антимікробних спектрів ан­тибіотиків, їх розподілу в організмі, токсичності, спо­собі введення для лікування різних захворювань собак і кішок ми застосовуємо наступні сучасні ветеринарні антибіотики:

Отити

  •  цефалоспорин II або III покоління;
  •  цефалоспорин II або III покоління + аміноглікозид;
  •  офлоксацин або ципрофлоксацин + амікацин; (цефалоспорин II або III покоління - місцево;

аміноглікозиди - внутрішньом'язово; офлоксацин все­редину + амікацин місцево).

 Пододерматити

 цефалоспорин II або III покоління;

 цефалоспорин II або III покоління + кліндаміцин;

 цефалоспорин II або III покоління + ванкоміцин; (цефалоспорин II або III покоління – місцево  до­даткові антибіотики - внутрішньовенно або внутрішньом ’язово).

 Дерматити і екзема

 кліндаміцин + офлоксацин;

 цефалоспорин І| II або III покоління;

 ванкоміцин;

(цефалоспорин І, II або III покоління у поєднанні з новокаїном і глюкокортикоїдами місцево).

 Захворювання легенів і дихальних шляхів

 цефалоспорин II або III покоління;

 фторхінолон;

 цефалоспорин II або III покоління + амікацин.

 Рани гнійні, кусані, абсцеси, флегмони

 цефалоспорин II або III покоління;

 цефалоспорин II або III покоління + амікацин;

 левоміцетин;

 ципрофлоксацин + метронідазол;

(левоміцетин - у складі мазей; цефалоспорин II

або III покоління - внутрішньом'язово або місцево).

 Лептоспіроз

 цефалоспорин II або III покоління;

(внутрішньовенно, внутрішньом'язово).

 Артрити, періостити, остеомієліт

 цефуроксим;

 цефуроксим + лінкоміцин;

 цефуроксим + ванкоміцин;

(курс лікування не менше 14 діб, цефуроксим за­стосовувати місцево або внутрішньокістково).

 Захворювання ЖКТ

 цефалоспорин II або III покоління;

 цефалоспорин II або III покоління + метронідазол;

 ципрофлоксацин + метронідазол;

(після застосування антибіотиків слід застосовува­ти лінекс, бактисубтил і т. д.).

 Бруцельоз

 доксициклін + ріфампіцин;

 гентаміцин + доксициклін.

 Хвороби очей

 ципрофлоксацин

 тобраміцин (очні краплі)

 цефалоспорин II покоління

 гентаміцин;

 левоміцетин (очні краплі):

(цефалоспорин II або III покоління у вигляді очних крапель, субкон'юнктивально і ретробульбарно в поєднанні з новокаїном і глюкокортикоїдами)

 Менінгоенцефаліт

 цефалоспорин II або III покоління;

 ципрофлоксацин;

(внутрішньовенно, внутрішньом'язово в підвище­них дозах).

 Захворювання сечостатевої системи

 цефалоспорин II або III покоління;

 фторхінолони;

 нітроксолін;

(нітроксолін після застосування цефалоспоринів і фторхінолонів).

 Гострий панкреатит, перитоніт

 цефалоспорин II або III покоління;

 фторхінолони з метронідазолом;

(внутрішньовенно фторхінолони з метронідазолом, цефалоспорини внутрішньочеревно).

 

Висновок

Отже, для характеристики антибіотиків ми пропо­нуємо не використовувати понять «сильний», або «слабкий» антибіотик, а загальноприйняті у фармакології терміни: широта спектру дії, токсичність, спосіб дії (бактерицидність/бактеріостатичність) і т. д. На нашу думку, ветеринарний лікар, що займається лікуванням дрібних домашніх тварин та застосовує сучасні ветеринарні антибіотики, повинен керуватися в більшості випадків не економічною доцільністю (вартість препа­ратів), а тера­певтичною ефективністю лікарських за­собів.

За матеріалами д-ра В. Сотникова

Предыдущие статьи