Корзина
354 отзыва
Заказ препаратов 0665789508 Консультация ветврача 0505301788Заказать препараты
Симптоматичний підхід в лікуванні хвороб серця у котів.
УкраинаСумская областьАхтыркаул. Батюка 36 А
+380665789508
+380
66
578-95-08
+380
50
530-17-88
Ветеринарные препараты и кормовые добавки от ветаптеки Захарченко О.В.
Корзина

Симптоматичний підхід в лікуванні хвороб серця у котів.

Симптоматичний підхід в лікуванні хвороб серця у котів.

На частку кардіоміопатій (КМ) припадає більше 95% всіх хвороб серця у котів. У багатьох тварин ця патологія протягом усього життя перебігає безсимптомно, відповідно, відслідкувати частоту таких випадків досить важко. Найчастіше причиною симптоматичного перебігу хвороби стає діастолічна серцева недостатність. Остання спричиняється порушенням діастоли, що виникає на фоні розвитку кардіоміопатії, найбільш відомими з яких є гіпертрофічна (ГКМ) і рестриктивна (РКМ).

Порушення діастоли 

Порушення діастоли - це головний патофізіоло­гічний наслідок широкого спектру уражень серцевого м'яза. Розлади діастоли лівого шлуночка спостерігають у котів, що страждають на гіпертрофічну (ГКМ) та рестриктивну кардіоміопатію шлуночків (РКМ), які в свою чергу виникають під впливом складних внутрішніх та зовнішніх факторів. До найбільш актуальних чинників відносять розлади наповнення серця, збільшення маси міокарда (гіпертрофія), ураження серцевого м'яза (за­палення, міоцитоліз, некроз) і заміщення функціональ­них кардіоміоцитів сполучною тканиною (фіброз, зміна структури), переродження міозитів та ішемію. Такі зміни ведуть до ригідності шлуночків і втрати еластичності. Не виключена поява діастолічної серцевої недостатності.

Діастолічна серцева недостатність

 Внаслідок порушення діастоли тиск крові у лівому шлуночку збільшується, відповідно підвищується тиск у лівому передсерді, що врешті-решт може призвести до розвитку застійної серцевої недостатності.

Отже, діастолічна серцева недостатність характе­ризується розвитком набряку легень на фоні порушен­ня діастоли при збереженні нормальної систолічної фази.

Діагностика хвороб серця

«Золотим» стандартом дослідження структури та функції серця вважається ехокардіографія. Рентгено­графія грудної клітини допомагає остаточно підтвердити наявність вад серця, а також дає уявлення про позасерцеві фактори, однак не здатна замінити ехокардіографію.

Для діагностики аритмій незамінна електрокардіог­рафія, яка, на жаль, не діагностує природу хвороб серця.

Безкровна тонометрія допомагає діагностувати си­стематичну гіпертонію, яка може призводити до по­товщення стінки лівого шлуночка. Визначення тиску крові особливо важливе при підозрі на захворювання, які здатні провокувати гіпертонію, наприклад, хронічну ниркова недостатність і гіпертироїдизм.

Серед лабораторних досліджень доцільним є виз­начення концентрації тироксину у сироватці крові, яке проводять пацієнтам віком старше шести місяців. Про­водяться дослідження специфічності та інформатив­ності біомаркерних показників хвороб серця, проте го­ворити про їх впровадження у схему діагностики поки що рано.

Лікування і профілактика хвороб серця у котів

 Основною метою лікування та профілактики хвороб серця є зниження захворюваності та смертності, про­те багато аспектів патології серцевого м'язу залиша­ються невивченими. Наприклад, остаточно не розши­фрований етіопатогенез кардіоміопатій, потребує уточнення клінічна класифікація хвороб, не визначено механізми розвитку, і що особливо важливо, необхідно встановити фактори ризику, які сприяють захворюва­ності та смертності.

Раніше, за відсутності масштабних клінічних досліджень у ветеринарній кардіології, адаптували схеми лікування з гуманної медицини, викорис­товували досвід попередніх клінічних випадків, досліджень механізмів дії ліків у котів та власний досвід лікарів.

Мета лікування і профілактики хвороб серця

Загальна мета лікування і профілактики хвороб серця - це підвищення рівня виживання та зменшенні захворюваності і смертності.

Коти з асимптоматичним перебігом хвороби

На сьогодні не можна відповісти з впевненістю, чи по­переджує лікування асимптоматичних випадків подаль­ше прогресування хвороби, чи нейтралізує фактори ри­зику, та як воно впливає на захворюваність і смертність. Більше того, немає даних про те чи варто проводити пожиттєве лікування, чи призначати його лише за не­обхідності. Тим не менше, за певних обставин ризик сер­цево-судинних захворювань може збільшуватись.

Потенційні фактори ризику

За певних умов значні відхилення у структурі чи функції міокарду можуть призвести до катастрофічних

наслідків, а тому не вдасться обійтися без фармакоте­рапії. Описані нижче патології потребують специфічно­го лікування, хоча ефективність останнього ще треба довести.

 

Інфаркт міокарда

Як правило, котам з інфарктом міокарда (діагнос­тованим методом ехокардіографії) призначають інгібітори АХЕібета-адренолітики. Інгібітори АХЕ позитив­но впливають на відновлення шлуночків і зменшують смертність серед людей і тварин. В свою чергу, блокатори адренергічних бета-рецепторів скорочують об- ширність інфаркту, зменшують потребу міокарда в кисні та знижують смертність.

 

Тахіаритмія

Короткочасна тахіаритмія зменшує наповнення серця кров'ю, провокує ішемію і закінчується розлада­ми гемодинаміки. Довготривала тахіаритмія зумовле­на хворобами міокарда із супутніми змінами у серце­вому м'язі (некроз міоцитів, фіброзне розростання сполучної тканини, запалення та зміни міжклітинної речовини). Тому в окремих випадках доцільно прово­дити антиаритмічну терапію, особливо у випадках збільшення частоти шлуночкових скорочень.

 

Важка гіпертрофія лівого шлуночка

На думку деяких авторів, коти з важкою гіперт­рофією лівого шлуночка (максимальна товщина стінки лівого шлуночка перевищує 8 мм) мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань, проте цей факт науково не підтверджений.

 

Втрата свідомості

Періодичну втрату свідомості пов’язують із ризи­ком раптової смерті у людей, хворих на ГКМ. Саме то­му раніше прогноз у тварин з періодичною втратою свідомості вважали несприятливим. У котів втрата свідомості може бути пов'язана з тахіаритміями, сте­нозом лівого атріовентрикулярного отвору, та ішемією (інфарктом). Симптоми успішно знімають призначен­ням бета-блокаторів або лікуванням стенозу лівого атріовентрикулярного отвору.

 

Спонтанний ехоконтраст («димка»)

Спонтанний ехоконтраст (СЕ) - ехокардіографічний феномен димоподібного завихрення, що визна­чається в порожнинах серця при зниженні швидкості кровотоку і, як правило, пов’язаний зі стазом. Така картина передує тромбозу і означає високу вірогід­ність тромбоемболії. Пацієнтам з СЕ призначають антитромбоцитарні засоби (аспірин), а за потреби і більш сильнодіючі препарати.

 

Повідомляється про успадковування ГКМ протягом декількох поколінь у котів породи меінкун. Експери­ментальні дані показують, що втручання на ранніх стадіях хвороби із застосуванням блокаторів кальцієвих канальців та блокаторів впливає на ме­ханізм експресії фенотипу. Вважається, що на прояв гіпертрофії лівого шлуночка впливають такі пускові ме­ханізми, як підвищення тиску крові у лівому шлуночку та його робочий об’єм.

 

Хвороби міокарда

У деяких котів, хворих на ГКМ, скоротлива здатність лівого шлуночку знижена (наприклад, фракція вкоро­чення - 23-29%; кінцево-діастолічний і систолічний розміри лівого шлуночка - 12-15 мм) через гострі чи хронічні інфаркти міокарда, міокардити та інші причи­ни органічних змін лівого шлуночка. Лікування перед­бачає орапьне введення таурину, застосування інгібіторів АХЕ для попередження нейро-гуморальної активації і гальмування органічної перебудови серця, а також зважене лікування бета-блокаторами у випадку підозри на інфаркт міокарда або тахіаритмію.

 Аритмічна кардіоміопатія правого шлуночка

Коти з важкими органічними ураженнями (напри­клад, з важкою дилятацією правого шлуночка) відно­сяться до групи ризику по застійній серцевій недостат­ності (ЗСН). Таким тваринам застосовують інгібітори АХЕ і, за потреби, антиаритмічні засоби (соталол).

 

Лікування та профілактика діастолічної серцевої недостатності

Гостра ЗСН (набряк легень)

Набряк легень - це швидко прогресуюча і небез­печна патологія. Легені необхідно швидко звільнити від рідини. Тому у гострих, невідкладних випадках за­собами першого вибору є діуретики. При внутрішньо­венному введенні фуросеміду посилений діурез три­ває 20-30 хвилин. Препарат пригнічує реабсорбцію натрію та його супутніх аніонів у ниркових канальцях і забезпечує швидкий діурез. Також він зменшує кровонаповнення судин шляхом зниження тиску крові на лівий шлуночок (наприклад, кінцево-діастолічного тис­ку серця) та зменшення легеневої гіперемії. Початкова доза препарату 1 -2 мг/кг внутрішньовенно кожні 30-60 хв. до зникнення ознак задишки. Далі частота введен­ня знижується до 8-12 год на добу, або тварину пере­водять на повільну інфузію постійної дози.

При набряку легень можна застосовуючи зов­нішньо 2% мазь нітрогліцерину в дозі 0,5 -1,2 см. Для полегшення сприймання нітратів, 12-годинну нітро­гліцеринову терапію чередують з 12-годинною пере­рвою. Додаткове забезпечення киснем (газова суміш з вмістом 40-60 % кисню) покращує газообмін у леге­нях. Клінічними ознаками покращення і розсмоктуван­ня набряку вважається зниження частоти і важкості ди­хання, припинення крепітації легень і зникнення (або зменшення) на рентгенівському знімку альвеолярних інфільтратів (звичайно впродовж 24-36 годин). При надто посиленому діурезі може розвинутися дегідра­тація, азотемія та гіпокаліемія.

 

Хронічна діастолічна серцева недостатність

 При лікуванні хронічних захворювань серця обов'язковим є індивідуальний підхід до тварини. Ос­новними завданнями лікування є запобігання згущен­ню крові та розвитку судинної тромбоемболії, недопу­щення зупинки серця, тахі- чи брадикардії, подовжен­ня життя та покращення його якості. Необхідно опера­тивно діагностувати виліковні хвороби та хвороби зі сприятливим прогнозом і своєчасно розпочинати ак­тивну терапію (наприклад, системну гіпертензію, гіпертиреоїдизм та анемії). Зрештою, лікування в кож­ному випадку має бути індивідуальним.

Фуросемід дають поступово знижуючи дозу до найменшої ефективної, звичайно 6,25-12,5 мг 1р./12- 14 год. Деяким котам підходить пероральне застосу­вання діуретиків у дозі 1 -2 мг/кг/48 год., тоді як іншим тваринам їх застосовують двічі на тиждень або зовсім не призначають. Безпечність та ефективність ліків виз­начається за клінічною картиною, в ідеалі лікування ко­ригується відповідно до отриманих результатів. Осно­ва симптоматичної медицини - це оцінка впливу спе­цифічного лікування на захворюваність та смертність на основі випадкової вибірки клінічних випадків. Для переведення концепції симптоматичного лікування на наукову основу клінічні дані поділяють на чотири кате­горії, залежно від типу симптомів (наприклад, симпто­ми типу А отримують від масштабних, прогресуючих, випадкових, контрольованих клінічних досліджень, які використовують для оцінки лікування та закінчення хвороби; симптоми типу Р несистематичні чи взяті із власного досвіду).

В одному з досліджень, коти з першими епізодами діастолічної серцевої недостатності довільно роз­поділялись на чотири групи, їм щоденно вводили атенолол, ділакор, еналапріл чи плацебо. Усі коти прохо­дили базову терапію з щоденною дачею фуросеміду (6,25-12,5 мг). У групі, якій застосовували бета-блокатори, показник виживання пацієнтів був нижчим. Майже од­накові результати отримали у групах, яким давали пла­цебо або ділакор. А групі, де котам застосовували ена­лапріл, результати були дещо кращі, ніж у контрольній.

 

Лікування та профілактика систолічної серцевої недостатності

Раніше хвороби міокарда головним чином пов'язу­вали з компенсованою дилятацією серцевого м'яза, що розвивається за нестачі таурину. Це втратило акту­альність після того, як у 1980-х компанії з виробництва кормів збільшили вміст таурину у раціонах для дрібних тварин. Проте випадки ідіопатичної ділятації серцево­го м’яза продовжували зустрічатись як і раніше. При­чинами таких кардіоміопатій були інфаркти міокарда, запалення або нез'ясовані фактори. Захворювання завжди супроводжувалось випотами, зниженням тем­ператури, інколи кардіогенним шоком.

Невідкладна допомога таким пацієнтам починається з інтенсивної терапії. Призначають добутамін (тривала інфузія постійною дозою 2-5 мкг/кг/хв., фуросемід (теж методом тривалої інфузії, інгібітори АХЕ (еналапріл, беназепріл, раміпріл тощо). Застосовують фізичне ліку­вання набряків за допомогою інтенсивних та загальних заходів, в тому числі оксигенотерапія, підтримання ба­лансу електролітів та функціонування нирок. Хоча пози­тивна дія пімобендану при невідкладній допомозі не підтверджена, багато лікарів використовують цей препарат (0,625мг 1р./12-24 год. РО). За потреби тварин годують через носо-стравохідний зонд.

Хронічні форми хвороби лікують, призначаючи найменшу ефективну дозу фуросеміду, спіронолактону, інгібітори АХЕ і навіть дигоксин чи пімобендан. Такі пацієнти потребують довготривалого та ретельного догляду.

За матеріалами Ф.Р. Фокс, Центр лікування тварин, Нью-Йорк, США

Предыдущие статьи